172. Основні складові організації заробітної плати за умов ринкової системи господарювання.

Тісним і водночас суперечливим є зв'язок заробітної плати як складової ціни послуг робочої сили з іншими складовими ринку праці. Закони функціонування економіки ринкового типу унемож¬ливлюють «призначення» заробітної плати з боку окремих суб'єк¬тів ринкових відносин, її формування на принципах ціни товару «послуги робочої сили», як і будь-якого Іншого товару, здійсню¬ються на ринку, а саме на ринку праці. Відхилення ціни послуг робочої сили від її природної вартості є. як правило, наслідком дії чинників ринкового характеру — невідповідності попиту та про¬понування робочої сили, наявності на ринку праці недосконалої конкуренції, що створюється завдяки монопольному становищу продавців або покупців послуг робочої сили в певному сегменті цього ринку. Разом з тим на ринкову вартість послуг робочої си¬ли впливають деякі чинники неринкового характеру, наприклад:

•  Талант, який підносить людину над звичним рівнем. Право¬мірно стверджувати, що в заробітній платі талановитих людей є елемент своєрідної монопольної ренти на унікальні (рідкісні) зді¬бності.

•  Наявність на ринку праці так званих неконкуруючих груп. Наприклад, лікарі й математики — неконкуруючі групи, оскільки представникові однієї професії складно, а нерідко й неможливо (професійна  непридатність до  певного  виду діяльності,  надто тривале перенавчання в немолодому віці тощо) увійти в іншу.

Кожна економічна система має притаманну їй організацію за¬робітної плати. Підкреслимо, що остання завжди є відображен-ням базисних економічних відносин і політики владних структур щодо визначення, спрямування та ролі розподільних відносин. За умов планової централізованої економіки діє позаринковий під¬хід до оцінки трудового внеску працівників, для якого характерна орієнтація на невартісні оцінки у виробництві, розподілі та обмі¬ні, а також переважно директивні, адміністративні рішення пи¬тань у цій сфері. При цьому передбачається, що тільки управлін¬ська ланка якомога вищого рівня може оптимізувати врахування всіх багатоманітних інтересів у суспільстві.

Перехід від планової централізованої економіки до економіки, заснованої на ринкових відносинах, потребує переходу від поза-ринкового механізму оцінки трудового внеску найманих праців¬ників до ринкового, тобто переходу від формування заробітної плати як частки працівника в загальнонародному фонді спожи¬вання або доході підприємства (залежно від того, яка роль відво¬диться підприємству в реалізації розподільних відносин) до фор¬мування'її як ціни послуг робочої сили.

Узагальнення теоретичних досліджень у царині праці та тру¬дових відносин, практики організації заробітної плати в країнах з розвиненою та перехідною економікою дають змогу стверджува¬ти, що функціонування заробітної плати в економіці ринкового типу здійснюється її організацією, а саме поєднанням: а) ринко¬вого самонастроюватія, ураховуючи кон'юнктуру ринку праці; б) державного регулювання; в) договірного регулювання через укладення генеральної, галузевих, регіональних (регіонально-галузевих) угод і колективних договорів на рівні підприємств, трудових договорів з найманими працівниками; г) механізму виз-начення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві (у структурному підрозділі) з використанням таких елементів, як заводська тарифна система, нормування праці, фор¬ми й системи оплати праці.